Я прочитав статтю про Володимира Клименка і «Укрінком» https://lvivport.com/article/volodymyr-klymenko-ta-ukrinkom-anatomiya-konfliktu-shho-ogolyuye-vrazlyvist-instytutsij-v-ukrayini.html і був вражений не стільки самим конфліктом, скільки тим, як ця історія показує загальні проблеми українських інституцій. Історія починається з того, що колишній Укрінбанк пережив серйозні втрати через кризу 2014 року, коли війна і анексія Криму завдали потужного удару по банківській системі. Через це банк опинився в критичній ліквідності та втратив здатність обслуговувати частину активів, а згодом був визнаний неплатоспроможним і ліквідований. Але справжній резонанс викликали подальші події: ту саму юридичну особу перереєстрували під назвою ПАТ «Укрінком» зі змінами в менеджменті та власниках, де головою наглядової ради став сам Клименко. Це поставило під сумнів логіку ліквідації і створило конфлікт між власниками, регулятором та судами, що триває вже багато років. Суперечка навколо права цієї структури на самостійне вирішення зобов’язань кредиторів породила складну правову колізію і яскраво показала, наскільки інституції в Україні вразливі до юридичних маніпуляцій і різних трактувань законів. Стаття змусила мене замислитись про те, як важливо мати чіткі правила для санації і ліквідації банків. Коли регулятор і суди рухаються у різних напрямках, це створює невизначеність і недовіру серед інвесторів та кредиторів. Те, що невеликі юридичні зміни можуть призвести до багаторазового подовження суперечок, показує слабкість нашої правової системи. Особливо цікаво, що випадок «Укрінком» переріс локальний банківський конфлікт і перетворився на міжнародну тему про верховенство права та інвестиційний клімат. Це змушує замислитись, що для побудови здорової економіки Україні потрібно не лише боротися з окремими випадками, але й зміцнювати самі інституції, їхню узгодженість та прозорість.
