«А без Подолу наш Київ неможливий» - співається в одній відомій пісеньці. І це справді так – саме з Подолу, власне, і розпочинався Київ. У шитті "поділ" означає "низ виробу" - і те саме значення криється в назві цієї місцевості Києва. Поділ – це «Нижнє місто», де, на відміну від аристократичного «Верхнього міста», проживали ремісники та робітники. Перші новобудови Подолу формували своєрідні анклави, в яких селилися люди певних професій – що відбилося у назві таких історичних місцевостей, як Гончарі-Кожум'яки.

Поділ розкинувся у низині між берегом Дніпра та крутими правобережними гірками: Володимирською, Андріївською, Замковою, Щекавицею, Юрківською. Колись давно Поділ був повноцінним столичним районом, але сьогодні ця місцевість – лише невелика частина величезного Подільского району, до якого, крім власне Подолу, входять і такі мікрорайони, як Виноградар, Куренівка, Мостицький масив, Вітряні Гори. Територіально прийнято вважати, що Поділ починається внизу Володимирського узвозу та простягається між Дніпром та горами аж до промзони (орієнтир – завод Фармак, вулиця Заводська).

Якщо подивитись на карту міста, то видно, що вулиці Подолу розкреслені наче під лінійку. Такий проєкт спочатку хитромудрих подільських вулиць і провулків був прийнятий після величезної пожежі, що практично повністю знищила цей район на початку 19 століття. Отже, те планування району, яке ми бачимо сьогодні – по суті, царська спадщина. Як і безліч старовинних будинків, якими й досі славиться цей мікрорайон.

Говорити про Поділ можна годинами, і більшість сказаного буде компліментами. Цей старовинний мікрорайон відомий найбільшою кількістю різноманітних галерей та музеїв у місті, тут працює безліч театрів, тут люблять чекінитися хіпстери та збирається богема, тут тусуються неформали та дають свої концерти вуличні музиканти. Тут повно маленьких затишних кафешок та пафосних закладів. Тут є ціла вулиця-музей - Андріївський узвіз, і «заповідник багатіїв» - Воздвиженка. Словом, життя на Подолі більше схоже на свято, ніж на сірі будні. Тому для багатьох купити квартиру на Подолі – хоч у новобудові, хоч у радянській «сталінці», хоч у застарілому «царському» житлі – це показник певного статусу.

Щоправда, після того, як ейфорія від переїзду на Поділ трохи вщухне, починаєш помічати не найприємніші аспекти місцевого життя. По-перше, Подолом найкраще пересуватися або на двоколісному транспорті, або на метро (благо, тут є цілих три станції: Поштова площа, Контрактова площа та площа Шевченко), або пішки. Тому що проїхати його вузькими вуличками практично неможливо: пробки і тягучки тут збираються із завидною регулярністю - особливо, після появи великих ЖК на Подолі.

Ще один не найприємніший нюанс життя в цьому районі пов'язаний із геологією. Він розташований у низині, тобто грунтові води залягають тут досить високо, а місцеві інженерні комунікації, переважно, перебувають у досить плачевному стані. Ось і виходить, що навіть самі елітні новобудови Києва на Подолі періодично страждають від відсутності води, каналізації, що забилася, або підтоплених підвалів.

Проте нові житлові комплекси на Подолі не порожні - квартири тут, як правило, не продаються роками. Можливо, цей факт пояснюється не лише престижністю мікрорайону, а й тим, що по суті новобудов тут не так уже й багато. Точніше - квартир на Подолі в новобудовах не так вже й багато. Нова подільська нерухомість - це відреставровані старі будинки, або новобудови, але невеликі. Все-таки забудовники намагаються дотримуватися існуючого стилю забудови, тобто будують тут не величезні висотки, а практично клубні будинки, нові квартири в яких можна назвати, скоріше, апартаментами, ніж звичайним житлом. Квартири у нових будинках позиціонуються та продаються як елітна нерухомість.

Новобудови на Подолі від забудовника пропонуються у таких ЖК, як «Поділ-градЪ», «Воздвиженка», «Подільский Пасаж» та ін. Також досить багато квартир виставлено на продаж на вторинному ринку – причому не лише у сучасних ЖК, а й у будинках «старого житлового фонду».